Маєш ти, вона, він, я
Змалечку своє ім’я,
Те, яке нам надали,
Щоб ми завжди з ним жили́,
Щоб, як кликав дехто нас,
Називав його в той час,
Щоб звертався кожен враз
Ним до нас усіх щораз,
Цим увагу привертав
Нашу, як ім’я назвав
Те, яке належить нам.
Певен, знаєш це ти й сам.
Нагадати хочу я
Лиш про те, що в нас ім’я
Має власну роль також,
Як і кожен з нас, атож.
Тільки уявіть на мить,
Як би довелося жить
Кожному з нас без імен:
Ліда, Віра, Стас, Семен…
Щоб звернутись до когóсь,
Певно, нам би довелось
Чи торкнутися плеча,
Чи подати знак хоча.
Зовсім зручно б не було,
Все би шкереберть ішло.
З іменем же навпаки,
Жити нам зручніш таки
Й значення, додам ще я,
Має кожнеє ім’я.
Євген Ковальчук, 01. 02. 2020
