*****
Смуток душу огортає
Всю і серце теж.
Смуткові цьому немає
Навіть жодних меж.
Душу й серце він собою
Тисне, душить, рве,
Ріже, мов ножем. Рікою
З серця кров пливе,
Бо на нашу Батьківщину
Ворог злий напав.
Нашу земленьку єдину
Він бомбить почав
Без краплиноньки вагання
Та без жодних слів,
Без краплини співчування
До людських життів,
Щоб її всю захопити,
Нею володіть,
Щоб народ її скорити.
Він же: «Геть ідіть!»,
Їм у відповідь гукає.
«Наша це земля.
Іншої у нас немає.
Батькові Кремля
Передайте! І свободу,
Й волю будем ми,
Як робили ще відроду,
Боронить грудьми
До кінця! Ми не здамося
Ворогу повік.
Небо синє та колосся
Жовте будем вік
Захищати ми собою.
Згинемо? Нехай,
Та немарно, а в двобою
За свій рідний край».
Євген Ковальчук, 07. 03. 2022
