*****
Хто зна, що буде в майбутті
У нашому людськім житті,
Куди нас доля приведе,
Що у майбутньому нас жде?
Ми знаємо, що вже було,
Те, що в минуле відійшло
Й не вернеться назад повік,
Бо залишилось в нім навік.
А те, що буде, майбуття,
Ще в наше не ввійшло життя,
Ще не настало, не прийшло
Й раніш настати б не змогло.
Ми маємо лише «тепер».
У нім неначе час завмер,
Хоч, звісно, йде вперед, мина.
То марево лише, мана.
А те, що прийде в певний час,
Залежить також і від нас,
Від наших нинішніх же дій
В коловороті тих подій,
Які стаються повсякчас
Навколо кожного із нас
Впродовж прожитого життя;
У них – початок майбуття,
Яке до нас усіх примчить,
Коли його настане мить.
Тоді лише і не раніш
Ні на секунду, й не пізніш.
Прийняти слід нам це, збагнуть,
Бо так воно й повинно буть.
Євген Ковальчук, 02. 04. 2020
