Коли тримає вітер за зап'ястя
Й весною тепло дихає в обличчя,
Розвіюючи всі мої нещастя,
Розвіюючи біль і протиріччя.
Коли він гладить, граючись, волосся,
Шепоче: "Моя дівчинко маленька,
Без тебе мені зовсім не жилося,
Як у мені твій голос ніжний дзенька."
А потім тягне хмари в небо темні,
Позбавивши мене тепла і світла,
Гуркоче, нищить мрії потаємні.
Стирається вся сонячна палітра,
Коли кричить, і лається шалено,
Немов зірвати хоче все, що маю.
Думки стихій вирують незбагненно.
Я простягаю руки й обіймаю...
Спиняється, утомлений і тихий,
І штилем засинає під дверима,
А зранку прокидається і диха,
Неначе не накоїв зовсім лиха,
Цілує мої стопи лагідно й незримо.
гарна лірична замальовка. мені сподобалась . щасти! 
