Ритм відбиває серце на кахоні:
Чи то панк-рок, чи приторну попсу.
Кохання тур у іншому сезоні,
Або й подалі ще перенесу.
Зі слів у мене "лагідність" і "втома",
І що б там не писали лайкарі,
Ця усмішка застигла, як судома,
Перегортаю досвіди старі.
Чи то в депресняку, чи на приколі,
Так хочу поцілунків, дайте два.
Блукаю знов по замкненому колі,
Аж починає сіпатись брова.
У нашого цвітіння різні цикли,
Від трансформацій до нових безсмерть
Й вертань туди де скиглити ми звикли –
Цей шлях до світла – хибна круговерть.
Втрачаю сенс старих життєвих звичок,
Властивих для незранених сердець
І розфарбую мрії до дрібничок,
Хоч і звела всю ніжність нанівець.
І все що цінність назавжди втрачає –
Руйнує нашу цілісність і ціль.
Обіймів й кисню знов не вистачає,
Де вогко й душно – проростає цвіль...
не знаю. що таке кахон і опунції, але написано добре. яскраво і мудро. натхнення ВАМ! 
