Прошу, мовчи. Не говори, це зайве, Усе неначе сказано за нас, Не слово — погляд, дотик серце займе, Нехай не зараз, через певний час. Насолодися миттю, вона – і́скра, Від спалаху в очах залишить слід. Не розділяй, де мрія, а де дійсне, Відчуй, що не мине й за сотню літ. Відчуй отримані від долі знаки, Їх сприйме серце, а не голова. Мовчи, промовлене звучить двояко, Лиш очі скажуть більше ніж слова. © Олександр Попроцький
ID: 979045 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика дата надходження: 03.04.2023 01:42:32 © дата внесення змiн: 03.04.2023 01:42:32 автор: Oleksandr Poprotskyy
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie