Я заходжу до пустої зали, де нема нічого , крім довгого стола і розкішного крісла .
На столі - велика кількість наїдків. Але це все - пироги. Дуже іронічно , але пахне смачно .
Але я не переймаюся. Час все таки братися за їжу . От тільки серед незліченної кількості смачнющих пирогів я не бачу улюбленого . Пирога з вишнею - нема.
Ну і нехай . Я вже готовий спробувати інші смаки . От зараз мене дуже манить пиріг насиченого кольору стиглого апельсина. Підозрюю, що це моркв'яний.
Поклавши шматок пирога собі у тарілку, я був розчарований. Це гарбузовий. Ха, зараз ще й осінь. Як символічно.
На перший смак він здається дуже ніжним, і швидко тане у роті . Лишає за собою приємний післясмак свіжоспеченого тіста.
Я куштую ще шматочок, а згодом беру ще два . Було смачно . Та на цьому моя трапеза не закінчується.
Я беру пиріг з дуже дивною начинкою. Він ніяк не пахне. Ба навіть більше, і на вигляд він не зовсім як пиріг . Це тісто з макаронами , печінкою, яке щедро посипане сиром. Тільки від однієї такої згадки темніє перед очима.
Але я прийшов сюди спробувати , правда ? Отже , перший шматок пішов . Я б сказав, що це досить незвично. Але , якщо чесно , шлунок не радісно сприйняв таку новину.
Пиріг за смаком схожий на пересолені макарони з печінкою. Таке собі явище , признаюсь.
Проте дякую. Я напробувався. Таких експериментів з мене досить , старий добрий вишневий пиріг ще чекає на мене .
Такі вірші треба читати на голодний шлунок. Відчуття загострюються)
