Над водою верба похилилася,
Наче стомлена в тузі стоїть.
Течією могутньою в пам'яті,
Все життя пролітає, як мить...
Пролітають у пам'яті ночі
Ласка, сміх та любові слова,
Обіцянка кохати ті очі,
Радість,щастя, щаслива сльоза.
Обіцянки, нещастя, образи,
Пролітають ,неначе це мить.
Це життя і ніякі образи,
Не затьмарять того що горить!
Бо кохання, неначе та свічка,
Що у серці моїм мерехтить.
То ,немов би, бурхливая річка,
Що невтомно у полі біжить.
Пробігає життя, все скінчилось,
Та у пам'яті ніжні слова,
Я кохаю, це саме та милість,
Що лишаю тобі на віка!
