Зело твоє мені таке кохане;
Опалим цвітом вкрито де-не-де;
Вечірнім чаром, шармом ти ведеш
Мене у даль, що в сивому тумані.
Сьогодні падав дощ і, як під душем,
Дивуючись, відчув немов теплінь.
Ні-ні, я знаю, це не літа тінь,
А ти, красивий, так проймаєш душу.
З тобою любо бути наодинці,
Провадити розмову про усе.
Мій місяце, себе у дар несеш,
На двадцять восьмій розгорта сторінці
Життєву повість юності, а мрії
З твоєї наповняють глибини,
Бо лиш з романтиком, як ти, вони
По-справжньому кохатися й уміють.
6.05.2007