Голуб на дорозі
не підіймає крила він!
Літати більше він не взмозі,
чекає як зітруть, протектори від шин…
І він не скільки не в тривозі,
боротись більше він не взмозі.
Хвороби сильно доконали
сидить покірно жде фіналу!
Так він не плаче й не сміється,
і в вірності вже не клянеться,
покірно він своє чекає,
життя з голубкой вспоминає!
Ось тормоз та противний скрегіт…
Нікого смерть та не бентежить,
Залиша темноє пятно…
Ніхто не плаче у вікно...
Та саме в ту лиху годину,
крилом омріяна душа.
У свій політ пішла на небо
своїми мріями кружа!
