Я ранки травневі любила,
від цвіту вишневого білі.
Промінчики сонце губило –
і мрії далеко так бігли…
Кульбабок хмаринки здувала
і весело тОму сміялась.
Я ряст оберемками рвала
і світу красі дивувалась.
Я вітер в долоні ловила,
із пташкою в полі співала.
Я ранки весняні любила…
Та все це війна відібрала!
………………………………………
Тепер все не так, вже не так, як було.
І я не така, як раніше.
У серці, немов у садку, – відцвіло.
Найбільш заспокоює тиша.
А вишня цвіте і радіє життю.
Колись же і я так раділа.
Пташина тужливо мовчить у гаю.
Війна все умить змінила…