На дворі злива. Стукіт в скроні.
І знов стискаються долоні,
І зараз з вітром вже блукаю.
Та скоро я вже від’їжджаю.
На дворі пасмурно неначе…
Невже це Львів за мною плаче!?
Я сумувати також буду.
Тебе, мій любий, не забуду!
Ті легендарні львівські ночі,
Рожеві обрії, зірки…
Твої вечірні світлі очі,
Що нам світили із гори.
Твої собори і церквú,
Бруківку, шепіт вузьких вулиць.
Магічних левів і роки,
Мої роки, що там минули.
Ти лиш мене не забувай.
Я ще вернуся – ти чекай…
