Радосте, прийди й зітри
Смуток в серці мій.
Наче буйнії вітри,
Ти його розвій.
Як вогонь, спали його
Повністю навік,
Щоб не мучив він мого
Серденька повік.
Ти до нього підступи
Й щоб не жити з ним
В нім, мов кригу, розтопи
Жаром препалким.
Проти нього ти у бій
Йди, і без жалю.
Здатись лиш йому не смій.
Я тебе молю.
Смуток той нехай пізна
Силоньку твою.
Хай здола його вона
В першому ж бою.
Хай яким би він не був
Довгим і важким,
Лиш би смуток той минув,
Щоб не жив я з ним.
Радосте, з тобою жить
Прагну я. Тобі
Віддаюсь, щоб не тужить
В смутку та журбі.
У моє серде́нько ти,
Радосте, ввійди
Й за собою замети
Всі свої сліди,
Щоб у нього не прийшов
Смуток більш повік,
Щоб шляхом життя ішов
Я з тобою вік.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2020
