Погода хмура навіва
Мені сумні думки.
Від них аж пухне голова.
Ще мить і, мов кульки́,
Здається, лусне голова
І скінчиться життя.
Хоча такого не бува,
Але передчуття
Подібні в мене виклика
Погода хмура та,
Погода хмурая, яка
Довкілля огорта.
Мені у душу наганя
Тужливі почуття,
Коли вона одного дня
Вривається в життя
Моє. Хай навіть в домі я,
А за вікном вона,
Усе одно душа моя
Чомусь така сумна.
Тривожить нині лиш мене
Вона. За певну ж мить
З хмар вийде сонце осяйне,
Яскраво заблищить
І в перші осені дні ці,
Щоб скінчилося це,
Претеплі кине промінці
Враз на моє лице
Й зігріє лагідно мене,
Не лиш лице – всього.
І сум пекучий враз мине.
І протягом мого
Життя лиш світлі почуття,
А також всі думки
Гортатимуть мого життя
Земного сторінки.
Євген Ковальчук, 07. 09. 2020
