- Хочеш, Йване ще пожити
Мусиш тверду їжу пити,
Жувати рідке
І се провда, тай таке.
- Шо ти, Штефку, там торочиш!
Мені голову морочиш,
В мозґах тобі сє скрутило,
Щоби ковбасу сє пило?
Їсти молоко, гарбату...
Так фантазію багату
Ти ще змалку мов, я знаю,
Й вІд бахура пам'єтаю..
- Я нічо не фантазую
Й зараз тобі розтолкую,
Що то їсти, що то пити
Нема чо дулі крутити
Ніби я вже звар'ювов
І подавсє головов.
Тверде тра довго жувати
В писку його смакувати,
Би воно аж рідке стало
Не кавалком в живіт впало.
Желудку троха поможеш,
А як зуби є, то зможеш.
І рідке тра смакувати
В ґерґачку не заливати,
А тримати в писку
То й досєгнеш зиску.
Бо відчуєш страви смак,
Слухай мене, роби так.
- Так, ми вічно спішимо
По́хапцем давно їмо,
Кинув, лиґнув, влєв і впало
Нема коли, часу́ мало.
На́ніч сє напреш, як бик,
Каждий вже до сего звик.
- Так і є. Ми вже старі.
Вже давно не бахурі.
Траба зменшити ґалоп,
Бо вже маємо укрльо́п.
Життє смакувати траба
Мо і не задушит жаба.
15.07.2023 р.
"Олекса Терен"
(світлина з всемережжя)