... А я тебе чекатиму, мій сину!
Чекатиму у веснянім саду!
І ніби, ти, стоїш там біля тину,
Й гукаєш :" Мамо, я вже йду!"
Біжиш до мене, хлопчиком маленьким,
По тій траві, яку ще не скосили!
Повільно сонечко ховається низенько,
Мене, ти, обіймаєш що є сили!
На вушко щось шепочеш та смієшся!
Пустунчику маленький! Ясний сокіл!
Ніхто не думав, що не повернешся...
Вмить зникли і життя і спокій!
Навіщо ж так?! Ну як тепер без тебе?!
Усе не миле... Тільки - теплі сльози...
Здіймаю руки високо, до неба:
З`явись на нашім батьківськім порозі!
