Десь під лісом, що зветься Гнили́ця,
На Ічнянській на рідній землі
За кущами сховалась криниця –
З неї воду мисливці пили.
А на Греблях Князьки́х, у діброві,
Де над липами бджіл цілий рій,
Там струмок протікає прозорий
І місток через нього старий.
Видно Я́сківець ген за ланами
З передмістя в погоду ясну –
Переритий той ліс кабанами,
Лось з лосихою ждуть там весну.
Десь у хуторі Краснім хатина –
В ній дитинство і юність мої.
За вікном – мальовнича Дуби́на,
Де співають щорік солов’ї.
В По́рубі – сироїжки й опеньки,
Басовите гудіння хрущів.
Там стежками я бігав маленьким,
Там по проліски юним ходив.
Мрію я, як туди повернуся
Із далеких нерідних країв,
Знов води із криниці нап’юся,
Назбираю знов ягід-грибів.
Та минулого не повернути
І несила людей воскресить.
Лиш душа не посміє забути
Тих щасливих часів ні на мить.