Я чую подих твій, моя Любове,
Смакую передвістя змін в житті.
Минуле десь позаду, надто кволе,
Теперішнє взялося швидко йти.
Годинником замріяно по датах,
Де кожен крок в орнаменті хвилин.
Всі миті, звісно, в пам’ять не сховати,
Тим більше, не прискорити їх плин.
Та я зберу колекцію з найкращих,
Безцінних митей, з них колаж створю.
Щоб образ твій до мене ніжно лащивсь,
Щоб душі знов кохалися в зорю.
А ще – дзвіночків проявився гомін,
Найліпші звуки, в серці грався шал.
Які ж вони до болю всі знайомі!
Так схожі на забутий ідеал…
20:54, 30.11.2017 рік.
Зображення: http://bipbap.ru