Мам, здається твоя донька заблукала ,
В своїх емоціях і почуттях,
У своїх діях, своїх бездіяннях.
Де серед цього всього ділась я?
Я місяці за місяцями
Шукаю відповідь і не знайду.
І вже роки ідуть… без тями
Я залишаюсь наяву.
Зі своїм смутком, болем, щастям,
Ненавистю і страхом, із жалем.
З любовʼю і журбою, з плачем
Серед усіх мальованих імен.
Втрачаю рівновагу і контроль
Не бачу дня, й не бачу ночі.
Серед усіх простягнутих долонь
Не бачать справжні мої очі…
Де я звернула не туди?
Де зараз мій холодний розум й добре серце?
Здається я сама заплутала сліди,
Мені їх і знайти потрібно… Доведеться!
