*****
Нехай всіх нас лихе усе
Обходить стороною,
Хай доля добре лиш несе
З собою нам з тобою,
Щоб тільки з ним ми всі жили
Впродовж життя усього,
Щоб ми щасливими були.
Воно ж бо нам для цього
І надане на світі цім,
А також – щоб робити,
Адже без праці ми на нім
Не будем в щасті жити.
Я певен, знає кожен з нас
Цю істину простую,
Яку не стре ніколи час,
Мов помилку дурную.
Отож робімо всі як слід.
І лишенько минеться,
Розтане, мов холодний лід.
І більше не торкнеться
Нікого з нас воно повік,
Щоб ми з ним не тужили,
А щоб земний свій цілий вік
У світлім щасті жи́ли,
Якого кожен з нас чека,
Хто досі ще не має,
Кого недоленька гірка
Лиш міцно обіймає
І душить, наче той пітон,
Допоки не минеться
Життя, немов жахливий сон,
Допоки не порветься
Навіки вже його та нить,
Яка його тримає
Ще досі, у неждану мить,
Яка жалю не має.
Євген Ковальчук, 11. 01. 2021
