Чаклунка - ніч пригоди все шукає,
Які знайти їй теми для розваг?
Що королева - всі це добре знають,
І над всіма тримає свою владу.
Присіла, роздивилася навколо,
Неначе сплять усі давним - давно.
І позіхнула без роботи кволо.
Побачила - он світиться вікно.
Заглянуть захотіла у шпаринку,
Там молоді, обнявшись, міцно спали.
Та погляду зробила тут зупинку:
У ліжечку дитина й котик грались.
Не треба щастя деінде шукати,
Поглянуть можна ось у це вікно.
Яке то щастя - можна тут узнати.
Таке, на жаль, не всім воно дано.
Зітхнула нічка, ніби ненароком,
Та стало їй так гірко на душі.
Пішла уже повільним кроком...
Світанок пробирався у тиші...
Чаклунка нічка...вміє погуляти...комусь натхнення наразі подарувати,щоби про неї хтось написав вірші...Від серця щирого, щоб тепло на душі...на якісь миті загубилися тривоги! Дякую п. Надійко. Й мене надихнули своєю чаклункою.
