Хтось каже, що вирішує все фатум,
Що доля знає, де нам йти, де впасти,
Що наперед усе написано й почуто.
Все вирішено в долі десь на кухні.
Що ми живем лиш так, як маєм жити,
Що вже нічого ми не зможемо змінити,
Що ми лиш іграшки в руках цариці-долі,
Що пише наші долі неквапом, поволі.
Якщо це правда, то навіщо нам тут жити,
Якщо і так не зможемо змінити
Ми долю свою, друзів і родини?
Невже не змінимо на краще Батьківщини?!
Усе це вигадки розумних і лінивих.
Багато слів на світі є красивих,
Таких, як фатум, доля, неможливо.
Вони длґя того, щоб лише казать красиво.
А сенсу чіткого вони, на жаль, не мають.
Підтримую людей, що влучно заявляють,
Що долі не існує. Славнозвісний фатум
Лиш вигадка, лиш вислів це крилатий.
Я впевнений: життя - порожня книга,
І кожен її пише, скільки хватить сили.
Хтось взагалі не пише, мабуть він не знає:
Порожня книга цінності ніякої не має.
Писать почнімо персональну книгу долі
Лиш добрими ділами й зовсім не поволі,
Бо час стрімкий, робить все треба без упину,
Лиш так ми змінимо на краще Батьківщину!