Вона кохає його, як Маргарита свого Майстра.
Та вчора, слова кохання, як адресувалися Майстру,
Вона промовила іншому.
А Майстер її, про це нічого не знає.
Вона сидить і думає про нього,
А Майстра просить, подумками, щоб її вибачив.
Вона розуміє, що робить дурницю.
Та їй просто хочеться різноманіття.
Вона не скаже своєу коханому,
Що на побачення до іншого ходила,
Не скаже, що насолоджувалася поцілунком іншого.
Вона йому нічого нескаже,
Не зараз, не потім...
Вона дуже любить Майстра, і більш за все
Боїться втратити його...
