наш кесар Дощ дарує живу силу,
і сіють янголи його вологу,
живим потоком сходячи пологим,
під руки Гею ведучи безкрилу.
і сидячи на троні небосхилу,
Він, махом батога - дарунка Бога,
до праці силує свою небогу,
щоб його землі і надалі жили.
тримаючи в шульзі блискучі вила,
в живі серця вселяючи тривогу,
трамбує завше Він безжально й строго
усяку твар у каземати сміло.
хоч людям се не видно, вони знають,
і чують біль землі, і завш сприймають
Дощу приходи як сумну подію -
та муки черні Лорду не цікаві,
йому байдужа Геї летаргія,
своїм маєтком ходить величаво...
та попри все йому я завш радію,
бо він, простуючи невпинною ходою,
мій дух зціля живильною водою.
