Знову біла хурделиця,
Зачаровано крутить свій вальс,
Зберегти би танцюючі пари,
Та сніжинки у руки не взять.
Памянути їх кружкою чаю,
Розтопити в своїй душі лід,
Ох навіщо ти Боже караєш,
Без не винний природній політ.
Людям смертним усім засторога,
Швидкоплинна є наша краса,
Тож цінуймо лиш те що вже маєм,
Наше щастя теж в руки не взять.
Січень2009