Дощем розмиті ліхтарі,
Ключі твої в моїй руці,
Аеропорт, квиток і ти…
Тебе прошу тільки не йди.
Слова не сказані ще всі,
І відпусти прошу таксі,
Скажи хоч щось, та не мовчи,
Хочеш убий - лише не йди .
А я не дам тобі піти,
І розведу усі мости,
Розмию дамби й мостові,
Щоб ти залишився мені.
Я потоплю всі кораблі,
Скасую вильоти усі ,
Тебе собі я залишу,
Чи чуєш я тебе люблю , тебе люблю…
З часом забуті почуття,
І з новим днем - нове життя,
Не день, а мить лише і все…
Нехай так буде вже як є.
Я буду з іншим як і ти,
Мабуть цієї ще зими,
Байдуже – більше не дзвони,
І всі в «ігнор» твої листи.
Ти так хотів,то що ж їди,
Будуй в житті свої мости,
Бери всі спогади, зітри,
Щоб не зустрілись більше ми.
А завтра ранок прийде знов,
І буде вже нова любов,
В думках тебе не залишу,
І знаєш мабуть не люблю, P.S вже не люблю…
от і зима уходить.
