Дорога в вічність...
Довга і терниста,
Комусь, можливо,
легка й чиста...
Тут кожен поворот
- історія нова,
В життя -
сплітаються слова.
За кожен вчинок ,
думку кожну
нас жде у небі
"Щось" тривожно.
Дорога в вічність
непізнанна.
і ось вже близько
- це нірвана.
Зіниці широко відкриті,
Душа чекає тої миті.
Десь між світами
Вже душа витає,
А тіло терпне, завмирає...
Неспинні спазми,
і останній подих,
і невідчутний,
легкий дотик.
***таке щось написалося....навіяно машиною, що возить мерців.
гарно дуже написано. єдиний мінусик, що я би не писав, коли б писав цей вірш, це "нірвана" - воно випадає, чому? всі слова плавні, а нірвана як іншомовне, трохи ріже слух.
а так вірш дуже і дуже гарний.
МАША БЕСТ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за позитивний відгук...щодо зауважень, то це слово просто для рими і я не уявляю , яке там може бути інше, щоб замінити його...розумієш ,"Нірвана"це такий стан , який в принципі підходить до теми вірша...