Коли ти бродиш мертвими стежками долі,
Ховаючи щось чисте в бруднуватих грудях,
Ступаючи по зміях завтрашнього болю
Не бачиш горя в нещасливих людях..
Коли із губ летить дешевий запах білого вина,
Наполовину злитий з вбивчим нікотином,
В багні чужої правди задихається душа,
І тоне в тіні чорної картини....
«Пробач....» - загубиться в поранених долонях,
Котре носитимеш,хапаючись за тіні.
Незрозуміло імпульсує в скронях
Відлуння страху сплетене в надію...
