Зашепотіли небеса,
хмаринка сутінки нагнала,
і літа теплого краса
в нічному холоді пропала.
В озерах зникла глибині,
туманом лиш густим зосталась,
й повітрям теплим на землі
поміж травою заховалась.
Зелений гай залопотів,
прощанням з літніми вітрами,
а осінь тишею зустрів,
росою вкрившись і дощами.
Ліси на зиму роздяглись,
від злив осінніх потемніли,
птахи веселі піднялись
і в край далекий відлетіли.
І тоскно стало на землі,
злякавши тишею природу,
дощем тихенько по ріллі
осінній сум бреде в негоду.