Не раз вдивляючись в безкраї небеса
Питала я зірок
- чому таке життя?
Чому печаль та смуток людство огорта,
Чому щодня все важче віднайти
Хоч краплю співчуття і доброти….
Хоч трішки посмішок та лагідних облич,
Чом чути тільки зла і болю клич…
Чому не ціниться кохання почуття,
І в унісон закоханих серцебиття….
Чому повсюди лиш приниження і гріх,
І зло,поволі застеляє сніг….
Той білий сніг,що падає на землю з висоти
З надією прикрити всі гріхи…
Але зірки,мовчали,як завжди,
Мабуть,не знали що відповісти…
