перекручений шлях мов спіралі
ми розсипані зерна Бога
чорно-біла реальність двонога
крутить Вічності стерті педалі
від ідеї ідеалізму
по барОккових пасторалях
попри згарища комунізму
час біжить і чеканить медалі
а ми кращими досі не стали
нам для щастя треба так мало
на буклетах на плитах портретах
залишаєм комусь куплети
і падуть від кохання шалу
у траву росяну ранети
там над Вічністю мов над рікою
ми схилились удвох з тобою
