А предпоследняя строфа
в полугодичной нашей пицце,
как проторённая тропа
(мольба-гульба-пальба-журба),
потоков жизни желоба,
струна души, судьбы труба,
любви прекрасная раба?
Нет, два с проплешиной горба
и с честной бедностью борьба,
труда постылая глыбА,
сует бесплодных стыдоба!
В тиши утеха, пива жбан
и самотворчества обман,
(и творчества самообман) –
хоть так пусть пишется и длится.
(Юрген Пті)
До с... криза світова,
якщо мене не забуває,
розкішним словом звеселяє,
(хоч з цього вигоди не має)
мій бородатий друг ЮрА!
Вірші і вчинки витворяй,
як і раніше, без печалі!
Думками виграЄ нехай
блискучий розум твій і далі!
(В.О)
І той Апофіз до ...,
що з Всесвіту несе загрозу,
і тії лютії морози,
що з півночі повзуть сюди,
бо є ВіктО̀р серед ланів ,
він більш герой, ніж вам здається,
з життям він груди в груди б’ється,
аж те вистрибує з штанів.
(Юрген Пті)
P.S. На фото Юрген Пті
То будьмо! 
