Я кажу, що ловлю на слові,
А насправді ловлю за руки.
Бо речення твої — прозові,
Римувати ж нас буде розлука.
І вдихаю я погляд твій кожен,
Священний, як пахощі в храмі.
Повіривши, шо зберегти зможу,
Складаю із них орігамі.
А кінчиками свого волосся,
Наче пальцями, обличчя ковтаю,
Щоб ніколи не довелося,
Розуміти, що його забуваю.
У такт серцю відлунюють кроки,
Заповняють мій мозок тобою.
Наодинці один день наче рОки,
Я ж смакую цією журбою.
23.10.2010
