Минають дні,невпинно
Йде по колу час
В його полоні кожен з нас,
Хоч ти зпустошений жебрак,
Хоч цар і бог на псевдо-троні
Думки охоплюють,
Згорає біль,
Не залишилось геть нічого
Це тільки мить...
І ось ти прокидаєшся -
Навколо n-одиниці
Чогось нового...
Та тільки у твоїй уяві...
Ти - актор і граєш
Певну роль в написаній виставі...
Залиш все це,звільнися,
Така професія поглине весь твій час...
Та замість цього ти
Собою залишися
Хоч,певно,хтось
Почує просто:"Пас!"...
