Закотилось сонце за хмару, Потемніла земля - тихо скрізь. І побігли думки, мов отара, Серед ночі на луг попастись. Вони хлинули, наче з вулкану Страшна магма й текли в голові. Одну думку впіймаю спонтанну, А за нею нові і нові...
ID: 230254 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 21.12.2010 14:33:47 © дата внесення змiн: 19.08.2015 20:57:14 автор: Надія Осіння
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie