З неба котяться зорі, мов яблука стиглі,
і росою вечірньою пахне трава.
Я бажання своє загадати не встигла,
але встигну, звичайно, бо ж літо трива!
У садку розливається місячне сяйво,
і лілея нічна розкрива пелюстки.
І, здається, що я в цьому травні не зайва...
Це у віршах. А в прозі, на жаль, навпаки...
Знову ніч не моя. Доживу до Купала,
от тоді розкладу свій купальський вогонь!
Я сьогодні в зірок про майбутнє питала,
а тоді у твоїх запитаю долонь.
