Тихо вітер шепоче мені
Ніжним голосом, мов уві сні,
Пісню милу про рідний край
І я лечу далеко, в гай,
Де соловейко на гіллі
Співає мені свої пісні...
Лечу у поле у думках...
Там дівчина несе в руках
Калину, щоб в косу вплести,
Красу сильніш підкреслити...
А далі лину над водою,
Бреду незнаною рікою....
І мило, любо так мені,
Що хочеться співать пісні....
Про рідний край, про нашу долю...
Про ті важкі часи... неволю...
І так заплакати у ті хвилини
Болю й неспокою хочеться мені...