Грудневої ночі на щастя родині
Бог донечку дав, красуню справжню нині.
Цікаве дівчатко до всього було,
На радість батькам і державі зросло!
Взимку завзято топтало доріжечки,
Привели в педінститут її ніжечки.
Студентські роки пролетіли не марно:
Хоч важко було, але все ж таки гарно!
Вивчаючи мови, світ відкривала,
Аж двох іноземних учителем стала!
З дипломом, щаслива, не кида домівку,
Прийшла працювати у рідну Носівку.
І знову доріжечку топче вона.
Стежиночка ця зараз в неї одна:
Від дому - до школи, до діток у клас,
Щодня всіх вітає усмішкою нас.
Щаслива матуся, кохана дружина,
Для неї гімназія - друга родина.
Квітка зимова, що пахне весною,
Щедро поділиться щастям з тобою.
Як сонечко сяє, привітна, раненько.
Така вона в нас- Катерина Кузьменко!
