Ти свіжа, наче подих вітру.
Блищиш, немов роса на сонці.
Тебе шукав на краю світу.
А ти живеш в близькій сторонці.
Красива ти і говірлива.
І голос твій звучить прекрасно.
Розумна мила і вродлива.
І все в тобі відверто класно.
Ти щира, дуже це ціную.
Розумна, не люблю дурних.
Скажу по правді, що тебе люблю я.
Тебе відношу вже я до святих.
Ти посміхаєшся красиво.
Ти янгол, що злетів із неба.
Без тебе жити неможливо.
Лиш ти, нічого більш не треба.
У тебе очі, наче сонце ясні.
Волосся, наче річка неслухняна.
Твої уста небесні і прекрасні.
Зізнаюсь чесно - ти моя кохана.
Тебе кохаю я аж до нестями.
Твоя краса прискорює темп серця.
Без тебе тлію я пустими днями.
З тобою воно швидше б'ється.
Ти наче захід сонця гарна.
І незрівнянна твоя врода.
Недоліки шукати марно.
Тобі вклонилася природа.
Мене підносить в небеса.
Усмішка твоя щира й мила.
Небачена в тебе краса.
Тебе мов янголи створили.
А ще ти добра і розумна.
За що у тебе закохався.
З тобою не буває сумно.
Хоч як би хто там не старався.
А ще ти також співчутлива.
Поможеш завжди і розрадиш.
Ти наче неймовірне диво.
Ти завжди добре щось порадиш.
Тебе зізнаюся люблю я.
Я закохався в твої очі.
Без тебе я життя марную.
Порожні дні, порожні ночі.
Тебе люблю, бо ти найкраща.
Про це слід завжди говорити.
Розбавила життя пропаще.
Як тебе можна не любити?
при всей симпатии к твоей поэзии, здесь я не могу сказать слов восхищения. Я конечно не специалист по одам женщине,но мне кажется эти оды не должны быть ПОНЯТНЫ НАСТОЛЬКО... Там где женщина, там должна быть недосказанность, тайна...
Прибулець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00