Моє місто не спить, і у удень, і в ночі,
Ним блукають настирливі люди,
Хтось чека на любов,
Хтось сидить у вікні,
Хтось ховає свій сором негрубий.
Моє місто наївне між тисяч осель,
Все проблискує промінь страждання,
Хтось стражда просто так,
Хтось не знає ніяк,
Що зустріне його на світанні.
Моє місто принишкло мов хоче втекти,
Від усього обридлого бруду,
Від очей, від невдах,
Від брудних посіпак,
Та яким же без нас воно буде?