боляче у скроні стукає самотність
запахом провини душать голі стіни
у столі лежить непочата повість
а у шафі сплять нездійсненні зміни.
спогади в папері радісно сміються
лиш подушка мрій у сльозах втопає
білі чорні двері знову стрепенуться
хай про це усе краще він не знає.