Журавлі летять на Україну,
Клекіт розрізає небеса,
Серцем я на Батьківщину лину,
Де землі не міряна краса,
Де вітри жартують із весною,
Обривають яблунь пелюстки,
Де верба схилилась над водою,
Молодістю світяться листки.
Там, де пісня лине через поле,
Колосом налитого зерна.
Променем у очі спогад коле:
Як там Україна? Як вона?
Як без мене будуть стигнуть вишні
І антонівка, як буде восени
Нахиляти віти свої пишні,
Яблука даруючи землі.
Як, без мене, там весна прилине,
Синім рястом в лісі зацвіте,
Як гніздо лелеченя покине
І, як сніг дороги замете.
Як тумани попливуть ставками,
Гублячись у полі за селом,
Де дитинство бігало стежками,
Повертаючись забутим мені сном.
Як без мене рідна Україна?
Я не знаю та болить душа.
Думка з журавлями в небо лине
З ними шлю на Вкраїну вірша.
