Мою чорну сорочку пестиш руками,
І кожен ґудзик поглядом обводиш,
І керувати намагаєшся думками,
І сам мене із розуму ти зводиш...
Там мереживо під сорочкою. Знаєш?..
Застели нашу постіль бажанням.
Мов на струнах, моїм тілом граєш,
Наповняючи мене знов коханням.
Поцілунками тіло ніжно вкриваєм,
Мов заховати бажання це хочем,
Та воно таке сильне й безкрає.
Зваба серце і мозок лоскоче...
Мереживом малюй узори у мені
Й лунатимуть салюти і паради.
Розкидано все зайве буде... і
Сорочка чорна буде поза кадром.
2011р.
гарно, але таке враження ніби кожен катрен живе собі сам по собі, окремо від усіх інших
Litera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук, критику...
Можливо я старалася їх пов"язати однією думкою, тоненькою ниточкою, яка проходить через них і веде від початку подій і до завершення