Я не кликала любові
Я її не проганяла
Я не плакала, коли вона пройшла
Я не плакала, не страждала
я чекала
я думала буде нова
я не знала
що там далі більше нічого нема
смуга біла, смуга чорна
і так до кінця
А далі - До Бога, чи чорта,
не до вінця
Я кохала
Тому можу казати, що кохання нема
Це омана,
хімія, хвороба, дурман
Ми самі
І з коханим ми теж буваєм самі
ми німі
і хвилини єднання беремо взайми
скільки б не взяли
Все одно доведеться віддати борг
тому, хто хазяїн
життя і смерті - обох.
Не залишилось нічого
Добрі спогади болять більше за погані
Відкинувши здогади
щодо того, що буде далі
набратися терпіння
що колись полетиш -
чи то на крилах...
чи в падінні...
і тиша
