Надії покидають нас стрімко
Та не виним себе ми у цім
Ось таке ось життя у нас гірке
Виправдання невдалих митців
Та митцями себе не рахуєм
Ігноруючи все навкруги
Непомітно життя ми руйнуєм
Залізаєм в численні борги
Для когось звучить це противно
А хтось усвідомлює суть
А хтось навіть мислить наївно
Що такого не може і буть
Песиміст, зроблять висновок люди
Та не здатні вони зрозуміть
Коли всі докоряють повсюди
А тобі необхідна лиш мить
Лише мить із тією людиной
Що дорожча тобі за життя
І чекаєш прекрасного дива
А його все нема та й нема
І тим паче ніхто не спроможен
Зрозуміти пекельний той біль
Коли сон покидає твій розум
І зникають плоди твоїх мрій
Та лиш одна про неї думка
І на очах, мов таю я
І бачить це лиш кращий друг мій
Все, більш ніхто, навіть сім'я
Усмішка всіх навколо дурить
Хоча так сумно на душі
В комусь це песиміста будить
Когось підштовхує іти
Багато хочеться сказати
і одночасно слів нема
А так же ж хочеться кохати
Та що робить - таке життя
