Із темних глибин забутого щастя...
Спогади крають душу мою...
Неможу я з серцем нічого зробити.
Неможу,неможу,я просто люблю...
Я просто люблю,а ти моє щастя...
Без тебе немає для мене життя.
І як бути дальше,я просто незнаю...
Я просто із біллю іду в забуття...
Рядки ці читаючи,ти тільки всміхнешся...
Незнаючи,що там у мене в душі,
Незнаючи,скільки ти болі принесла,
Та білю цю навчився вкладати в вірші...
Для мене ти символом стала навіки...
Можливо відчуєш ти щирість мою...
Незнаю,навіщо так доля чаклує...
Незнаю,незнаю,Я ПРОСТО ЛЮБЛЮ...
