Людська натура хоч і вперта
І полюбля солодкі почуття.
Серце не чисте, душа не відверта,
Та знає що немає вороття.
Поїсти любить і поспати
І випить скляночку вина,
А ще собі в любов пограти,
О дуже полюбля вона.
Сказати всі слова впусту
І глибше серця не пускати.
Троянду подарувать оту,
Що буде місяць висихати.
Даремно сльози лити молоді
І посміхатися ні звідки.
Вінки пускати по воді
І цілуватися при свідках.
О Господи, що тут казати.
Коли набавимося ми?
Коли вже перестанем грати?
І врешті решт будем людьми.