Ми не близькі
Ми ніби й близькі, але це не так
Ми щасливі такі
Що вже чути клубок у горлі
Ми такі горді
Чи це я відкриватися не мастак
А може це ти
Мовчиш мов зястряг в партизанській когорті...
Я розтікаюся
Відпускаю всі нитки
За які тримається
Моє біополе
Я розбиваюся
На маленькі друзки
Твою стіну
Не здолаю ніколи.
Вибір зроблено -
Я приречена битись об твої брили
Розбиватись. Втомлено
збирати знов сили,
І знову кидатись
На твою фортецю вoдяним валом,
Ущент розбиватись,
І насолоджуватись ритуалом.
