От вийшов й плетусь по осінньому місту
Аж до сказу набридло сидіти в пітьмі
Пропускаю цей світ через себе наскрізно
Чемно прагну почуть його звуки німі
Вичіпляю мелодії із вологого вітру
Легко кидаю їх в драм дощів даховий
Тиху тему мінорну шурхотливого листу
Вихор зводить у форте у порив вогняний
Флажолети дротів тонко тягне до свисту
І зажурливо тишить до ледь чутних басів
Так зворушливо вперше і одразу начисто
Творить музику осінь в нотнім стані душі
