Пречудова, тендітна,
І з поважнішим станом,
Наче лілії квітка,
Біле плаття вдягала.
І вплітала в волосся
Сотні тисяч квіток,
Щоб накликати щастя
Лиш на вас, лиш на двох.
В підвінечному платті
Як лебідка плила.
На життя свого свято
Фарбувала вуста.
Найчарівніша в світі,
Лиш для нього одна.
В білий шовк вся сповита
На банкет увійшла.
Всі завмерли від вроди,
Від статури її.
Це не бачили вОди,
Й дзеркала всі земні.
Десь затримавсь коханий,
У нелегкім шляху,
На банкет довгожданий,
В мить весільну п’янку.
Не дала сумувати
Гостям вродою та,
Що в весільнім наряді
Танцювала одна.
Й щира подруга й вірна,
(Ще з дитинства її)
Піднесла так красиво
Їй бокал у вині.
«Випий, люба, на щастя,
Щоб коханий прийшов.
Щоб розлука не з`їла,
І обман не знайшов».
Посміхаючись радо
Скуштувала його,
І вмить мертвою впала,
Як лебідка на дно.
Повернувся коханий,
Та не встигнув на мить.
І відтоді й навіки
В замку постать кружить
У весільному платті,
І поважніший стан,
Наче лілії квітка,
Править вічний свій бал.
